Проблема взаємовідносин людини з навколишнім середовищем, співіснування з ним — одна з найболючіших. Ще зовсім недавно в цих зв'язках переважала споживацька концепція, основою якої було помилкове уявлення про невичерпність природних ресурсів. Нині ж ситуація змінилася. На сучасному етапі розвитку суспільства кожна людина повинна усвідомлювати значення раціонального використання природних ресурсів, рівень забруднення навколишнього середовища тощо. Проблема взаємовідносин людини і природи має глобальний планетарний характер, пронизує всі сфери життя. її не може вирішити жодна людина, жодна з країн окремо. Тільки загальними зусиллями ми зможемо досягти певних позитивних результатів.

         Державна екологічна політика законодавчої правоохоронної діяльності: раціональне використання природних ресурсів, дотримання екологічної безпеки життя населення, усунення негативних тенденцій, що пов'язані з незадовільною екологічною ситуацією.

         Верховна Рада України 25 червня 1991 р. ухвалила «Закон про охорону навколишнього середовища». У ньому визначено головні принципи природоохорон­ної діяльності суспільства, а саме: пріоритетність вимог екологіч­ної безпеки, обов'язкове дотри­мання екологічних стандартів при використанні природних ре­сурсів під час господарської дія­льності. Закон передбачає дотри­мання запобіжних заходів щодо охорони навколишнього середо­вища, збереження цінних при­родних об'єктів, обов'язкове на­укове обґрунтування узгодже­ності екологічних, економічної політи­ки в Україні має на меті удосконалення соціальних інтересів суспільс­тва на ґрунті міждисциплінар­них, екологічних, соціальних і технічних знань.

         Майже всі країни, в тому чис­лі і Україна, послідовно здійсню­ють курс на забезпечення раці­онального природокористуван­ня і збереження оптимального стану навколишнього середови­ща в інтересах сучасного та май­бутнього поколінь. У розв'язан­ні цих проблем досить важливе місце посідають виховання у кож­ної людини, зокрема учнівської молоді, відповідального ставлен­ня до навколишнього середови­ща, формування почуття дбай­ливого господаря своєї землі.

         Серед актуальних завдань сьо­годення, які належить розв'яза­ти сучасній загальноосвітній шко­лі, велика роль відводиться еко­логічній освіті і вихованню молоді.

         Розв'язати екологічні пробле­ми, зберегти природу для нащад­ків під силу лише людям з до­сить високим рівнем екологічної культури та високим почуттям відповідальності за результати своєї природоохоронної діяль­ності. У зв'язку з цим вихован­ня молоді в дусі бережливого ставлення до природи повинно стати невід'ємним компонентом навчального процесу.

         У нашій країні екологічна ос­віта і виховання розвинулись із традиційної позакласної роботи шкіл XX ст. з охорони навко­лишнього середовища. Протягом багатьох десятиліть роботу шко­ли з охорони навколишнього се­редовища пов'язували переваж­но з поширенням натуралістич­них знань студентів, які вони одержують при вивченні біоло­гічних та географічних дисциплін.

         Головний напрямок концеп­ції екологічного виховання по­лягає в тому, що в учнів повин­ні формуватися не лише відпо­відні знання і вміння, але і певні якості особистості. Для того, щоб підкреслити виховний аспект пе­дагогічної діяльності, спрямова­ний на формування відповідно­го ставлення студентів до навко­лишнього середовища, говорять про екологічну освіту і вихован­ня. Освіта, спрямована на ово­лодіння системою знань і спо­собів діяльності, і виховання, спрямоване на оволодіння пев­ною системою цінностей, не мо­жуть здійснюватися у відриві од­не від одного. Ці два процеси завжди перетинаються і взаємо­діють в повсякденній роботі пе­дагога.

         Проблема екологічного вихо­вання та екологічної освіти у ком­плексному науково-методично­му плані вперше в Україні та кра­їнах СНД була актуалізована на міжнародному симпозіумі «Не­перервна екологічна освіта та ви­ховання», який відбувся 14 — 16 вересня 1994 р. у Запорізькій державній інженерній академії. Сучасні проблеми взаємовідно­син суспільства і природи загос­трюють ряд невідкладних завдань, які постають перед педагогічною наукою і практикою. Прийшло усвідомлення того, що підроста­юче покоління слід виховувати не в згубній традиції — якомога більше взяти від природи, а в гар­монійному спілкуванні з приро­дою, шанобливому ставленні до неї, у психологічній готовності оберігати природні цінності.

         На шкільному рівні екологічне виховання має бути підпорядкованим основній меті — формуванню світоглядних цінностей молоді. Зовсім іншою і за змістом, і за структурою має бути екологічно-освітня модель для вищої школи, яка б, з одного боку продовжувала засвоєння отриманих знань, здобутих в се­редній школі, а з іншого — поглиблено з'ясовувала соціальні функції екології відповідно до профілю майбутнього вчителя.

Досить важливим у вирішенні даних проблем є підготовка вчителів трудового навчання.

         Відомо, що найбільш могутнім засобом впливу на учнів є особистість вчителя. Для ефективного екологічного виховання школярів на уроках трудового навчання педагогу сьогодні необхідно бути високо освіченою, ерудованою людиною, володіти інформацією в суміжних галузях, бути добре обізнаним з питань економічного, політичного та екологічного життя.

         Адже саме від підготовки вчителя, його знань і вмінь подавати навчальний матеріал, висвітлювати проблеми, що гостро постають перед всім людством, залежить майбутнє. Учнівська молодь, здобувши якомога ширші і ґрунтовніші знання, використовуватиме їх у своїй професійній діяльності.

         Оскільки найбільшої шкоди навколишньому середовищу завдають промисловість і сільське господарство, то вчитель трудового навчання має володіти якомога більшими знаннями екологічних проблем, адже на своїх заняттях він знайомить школярів з різними галузями народного господарства, а тому повинен знайомити із наслідками діяльності промисловості, тобто наслідками шкоди, якої завдають підприємства природі своїми відходами.

         На нашу думку, навчальний матеріал необхідно наповнити екологічною інформацією, тобто при висвітлені більшості тем необхідно наводити приклади пагубного впливу майже всіх сфер виробництва, адже виробництво є головним чинником забруднення навколишнього середовища, екологічних проблем сучасності загалом. Повідомлення екологічного характеру на уроках трудового навчання повинні передбачати можливість реалізації його взаємозв'язку з національним і глобальним підходом до розкриття екологічних проблем.

         Сама сутність виробництва передбачає вилучення з довкілля одних речовин і створення натомість інших з обов'язковими побічними продуктами (відходами, рештками, сміттям, шумовим випромінюванням та ін.).

Важливою умовою розвитку інтересу до екологічних проблем є ставлення до них учителя. Щоб пробуджувати в школярів інтерес до природоохоронної діяльності, вчитель сам повинен бути переконаним у необхідності бережливого ставлення до природи.

         Вчитель трудового навчання повинен створювати такі виховні ситуації, які б викликали у школярів позитивні емоційні реакції та переживання, спрямовувати такі ситуації на усвідомлення учнями функцій природи, перспектив майбутнього, визнання неповторності й оригінальності природи.

         Отже, екологічне виховання учнів на уроках трудового навчання є досить важливою проблемою, яка передбачає пошук нових ідей, науково обґрунтованих психолого-педагогічних шляхів екологічного виховання школярів. Детального опрацювання потребує проблема виховання в учнів ціннісного ставлення до природи як складова екологічного виховання школярів на уроках трудового навчання.

         Вже тепер молодь повинна усвідомлювати, що вона вступає в життя в епоху не лише бурхливого розвитку науки і техніки, а й негативних наслідків науково-технічної революції; якщо людство не змінить стилю своєї діяльності й існування, не переоцінить життєвих цінностей, то йому неминуче загрожує загибель