Тема: В’язання гачком як вид декоративно-ужиткового мистецтва.

          Прийоми роботи гачком. Техніка в’язання основних елементів.

Мета: ознайомити з асортиментом виробів, виконаних гачком, інструментів

           та матеріалів для в’язання, із правилами безпечної роботи і санітарно- 

            гігієнічними вимогами, із прийомами роботи гачком, технікою

           в’язання ланцюжка, стовпчика без накиду; навчити підбирати гачок і

           нитки для в’язання, в'язати основні елементи;

           виховувати свідоме виконання правил безпечної роботи, художній   

          смак, інтерес до цього виду рукоділля, посидючість, акуратність;

           формувати стійкі навички в’язання гачком.

Обладнання: вироби, виконані гачком, або їх ілюстрації, роботи учнів,

                      таблиця «Правила безпечної роботи», колекція ниток для

                      в’язання , гачки різного виду, зразки в’язання основних

                      елементів.

Інструменти і матеріали: нитки для в’язання, гачки, ножиці.

Основні поняття: декоративні вироби, пряжа (бавовняна, вовняна, кордова

                              нитка), гачок, повітряна петля, ланцюжок, півстовпчик,

                              узори в’язання (щільні, ажурні, філейні, фонові).

Хід уроку.

1.     Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

-         Які матеріали та інструменти на вашу думку необхідні для в’язання серветок, іграшок та ін..?

-         Наведіть приклади декоративних виробів (одягу), зв’язаних гачком.

-            

2.     Мотивація навчальної діяльності.

         В'язання — один із найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва, що існує понад трьох тисяч років. В'язані речі були зна­йдені у стародавніх похованнях Єгипту, Риму, Греції.

         В одній із гробниць фараонів була знайдена дитяча в'язана шкар­петка. Великий палець був вив'язаний окремо, тому що в той час носили взуття, схоже на наше пляжне.

                   У V ст. в'язання набуває розвитку на Сході й приблизно у IX ст. приходить до Європи.

         Особливо поширилося мистецтво в'язання у середні віки в Англії і Шотландії у зв'язку з розвитком вівчарства у цих країнах.

У XIII ст. ручне в'язання стало доволі прибутковим ремеслом у кра­їнах Західної Європи, але найвищого рівня розквіту воно досягло наприкінці XVI ст.

         В'язання гачком доступно всім. За допомогою цього простого інструмента можна виготовити модний одяг, а також декоративні вироби (серветки, скатертини, гардини, шалі тощо). Тому в'язання гачком залишається модним і популярним і нині. Невичерпна кіль­кість вузлів і їх комбінацій дають можливість виявити свою творчу фантазію.

3.     Повідомлення теми мети та задач уроку.

4.     Викладення нового матеріалу.

Казка про країну в’язання.

Спиці та гачок – самі головні в країні В’язання , але до сьогоднішнього дня вони так і не вирішили, хто з них важливіший. Примирюють їх суперечку  наші добрі знайомі Умілі Ручки і Клубок ниток.

     Клубок – круглий добродушний товстянок, м’який та пухнастий – приносив радість всім. Доброта його не мала меж: він з готовністю віддавав себе до кінця будь якій роботі. Його любили і Гачок, і обидві нерозлучні Спиці, вони просто не могли без нього обійтись. Самі поміркуйте, що можна зв’язати без ниток.

     Спиці були рідні сестри – дружні веселі та не зовсім звичайні. На кінцях у них були маленькі дзвіночки. Коли Спиці майоріли за роботою, дзвіночки ніжно дзвеніли, і всі хто проходив поруч, знали, що Умілі Ручки в’яжуть. А так як в’язали вони майже постійно, то з вікон їхнього будинку завжди лунала музика. Почувши її, до будинку зліталися птахи, метелики, бджілки. У вікно заглядали сонечко та яскраві квіти. Все це Умілі Ручки переносили в узори в’язання, і шапочки, шарфи, кофтини розцвітали всіма кольорами радуги.

     Гачок був суворим товстяком і по-королівськи до всіх придирався та чіплявся, часто сердився та капризував. Спиці він не поважав за їх занадто веселий норов. Товаришував він тільки з м’яким Клубком. «Я самий спритний та швидкий, -  не раз повторював він, - зі мною Умілі Ручки набагато швидше працюють».

            Давайте допоможемо вирішити суперечку Спиць та Гачка, а ще краще – спробуємо їх подружити!    

         В'язання — це спосіб виготовлення полотна або окремого виробу шляхом згинання ниток у петлі, що переплітаються між собою.

Інструменти і матеріали для в'язання (із практичним закріпленням).

Розповідь учителя.

         Використовуючи матеріали й інструменти, наявні у швейній май­стерні, а також підготовлені учнями для роботи, учитель розповідає про види ниток, гачків.

         Основним матеріалом для в'язання гачком є пряжа. Для в'язання гачком підходить будь-яка пряжа, головне, щоб вона відповідала при­значенню виробу.

         Для декоративних виробів частіше використовують бавовняну пряжу: котушкові нитки № 10, кроше, «ромашка», ірис, а також бавовняну рибальську ліску (кордову нитку).

         Для моделей літнього одягу також підходять бавовняні нитки, а для зимового одягу — шерстяні й напівшерстяні нитки з додаван­ням акрилу, бавовняних ниток та ін.

         Гачки для в'язання виготовляють зі сталі, дерева, пластмаси за­втовшки 1—8 мм, завдовжки 12—15 см. (Учитель демонструє будову гачка, пояснює призначення його частин, демонструє прийоми роботи з ним.)

Гачки повинні бути добре відполіровані.

         Кращими є сталеві гачки (не гнуться, не ламаються), а для в'язання виробів із вовни і мохеру можна користуватися дерев'яними і пласт­масовими гачками.

-— Як, на вашу думку, слід підбирати гачок для роботи?

         Товщина гачка певним чином повинна відповідати товщині пряжі: гачок повинен бути вдвічі товщим за нитки. Таке співвідношення за­безпечує оптимальну щільність в'язання.

Міні-практикум.

Розгляньте підготовлені вами для роботи пряжу і гачок.

Оцініть відповідність товщини гачка товщині пряжі.

Для в'язання яких виробів можна використовувати такупряжу?

Санітарно-гігієнічні вимоги і правила безпечної роботи під час в'язання.

Бесіда.

Яких санітарно-гігієнічних вимог ви дотримувалися при ви­шиванні? Чи можна сказати, що при в'язанні слід виконувати такі ж вимоги?

Які правила безпечної роботи, на ваш погляд, важливі при в'я­занні?

Учитель доповнює і систематизує відповіді учнів.

Розповідь учителя.

Узори в'язання складаються з переплетень петель і стовпчиків. До основних видів петель і стовпчиків належать:

а) повітряна петля;      б) півстовпчик;

в) стовпчик без накиду;        г) півстовпчик із накидом;

д) стовпчик з одним, двома, трьома і більше накидами.

Першим кроком до в'язання гачком є вміння правильно тримати гачок і нитку та виконувати першу петлю. (Учитель демонструє ці прийоми.)

Міні-практикум.

Візьміть нитку і гачок.

Виконайте першу петлю.

Проконтролюйте правильність дій (метод взаємоконтролю).

2.      Техніка в'язання ланцюжка, півстовпчика (із практичним закріпленням).

Учитель пояснює і демонструє прийоми в'язання ланцюжка і пів­стовпчика, використовуючи наведені інструкційні карти. Після цього учні виконують в'язання.

5.     Практична робота.

В’язання першої петлі та ланцюжка з повітряних петель.

Вив’язування стовпчика без накиду.

(Користуючись інструкційною карткою).

6.     Закріплення нових знань та вмінь учнів.

-         Як правильно підбирати гачок для в’язання?

-         Із запропонованих зразків пряж виберіть нитки для в’язання:

      декоративних виробів

      зимового одягу

      літнього одягу

-  Назвіть санітарно-гігієнічні вимоги при в’язанні й обґрунтуйте

7.     Підсумки уроку.

     Вибір пряжі і гачка для в’язання залежить від призначення виробу. Опанувавши прості прийоми в’язання гачком, ви зможете виготовляти красиві вироби, які не мають аналогів.

8.     Домашнє завдання.

Підготувати інструменти і матеріали для в’язання.

         Помічено, то обіцянкам ло­гічних типів можна вірити біль­ше, ніж обіцянкам етичних. Ло­гік, як правило, прагне стрима­ти дане слово, а якщо не може.

Сенсорні типи живуть у пов­ному розумінні нього слова відчут­тями: уміють сприймати приро­ду, мистецтво, насолоджуватися всім видимим, почутим, відчут­ним. Дуже точно сприймають своє фізичне Я \ його потреби, воло­діють ясно вираженим ритмом життя. Сенсорик живе неначе од­ним днем. Все, що буде завтра, для нього несподівано. Через нерозвинене абстрактне мислення він не має відчуття передбачен­ня і сподівається лише на свої сили і волю.

Відчуттям інтуїтивних типів не вистачає яскравості, вони по­стійно розсіяні. Навіть своє фі­зичне Я сприймають невизначено. Часто упевненості в своїй ма­теріальності їм вистачає лише доти, доки вони дивляться в дзер­кало.

До речі, звернемо увагу на ма­тематичні здібності. Представни­ки яких типів краще справля­ються із задачами? Звичайно про виражені здібності до фізики і математики говорять, як про ло­гічні. Це так. Проте помічено, що сенсорики більше виявляють за­цікавленість до занять фізикою, де треба уявляти навколишній світ в усьому його різноманітті. Оскільки сенсорики  захоплюються частіше ма­тематикою, ніж фізикою. У зв'яз­ку з гнучкістю мислення вони особливо віддають перевагу ал­гебрі й тригонометрії.

Розглянемо, в яких сферах дія­льності найуспішнішими можуть бути представники різних пси­хологічних типів.

         У виробничо-управлінській (та­кі професії, як адміністратор, ке­рівник, бухгалтер, економіст, ро­бітник, технік, майстер, госпо­дарник) безперечними лідерами можуть стати люди з сильними функціями логіки і сенсорики. Обом типам властива посидю­чість, скрупульозність, точність виконання. Жоден психологіч­ний тин не володіє таким аналі­тичним і неупередженим розу­мом, умінням організувати ро­боту і завершити навіть дуже важку справу. У роботі вони спи­раються на факти, прагнуть бу­ти неупередженими в оцінках. Представники цих типів хороші тактики. їм можна доручати всі види робіт, пов'язані зі складан­ням трафіків, всіляких логічних структур. Вони здатні вирішити навіть дуже складні технічні пи­тання. Працівники зможуть найти себе люди з сильними функціями — етики і сенсорики. Представни­ки цих типів уміють контакту­вати з людьми, налагоджувати зв'язки, вони гуманістичні, емо­ційні від природи. Водночас во­ни послідовні, спираються на те, що перевірено і надійно. Пред­ставники цих типів зуміють на­лагодити відносини в колекти­ві, деколи виступаючи в ролі не­гласних психологів. Етики здатні співпереживати, переконувати і відчувати приховані потреби лю­дей.

         Комунікативну сферу (журна­лісти, психологи, піар-менеджери, менеджери з реклами, артис­ти, релігійні або ідеологічні дія­чі, секретарі, бібліотекарі) можуть обрати етики та інтуїти. Кому­нікабельність і уміння розбира­тися в людських взаємостосун­ках поєднується у них з пошуком новизни. Представникам цих ти­нів можна доручати рекламну дія­льність і дипломатичні функції. Вони із задоволенням візьмуть на себе відповідальність за вирі­шення питань відпочинку і свят­кових заходів, встановлять необ­хідні контакти з потрібними людь­ми, з натхненням розкажуть про нові теорії, цікаві виставки, кни­ги, а також про товари і послу­ги

У соціальній сфері (виховате­лі, вчителі, психотерапевти, лі­карі, кухарі, масажисти, мене­джери по туризму орі­єнтуються в просторі, то вони не­рідко захоплені геометрією.

         У науково-дослідній сфері (всі вили наукової роботи, маркетинг, консалтинг. диспетчерська служ­ба) безперечних успіхів доб'ють­ся люди з сильними функціями інтуїції \ логіки. Інтуїція допо­магає їм здійснювати пошук но­вих ресурсів і можливостей. Во­ни здатні в лічені секунди перед­бачити і спрогнозувати розвиток ринку, змінити напрям діяльнос­ті, проаналізувати не тільки склад­ні наукові теорії, а й мотиви по­ведінки людей. До речі, «батьки» психоаналізу і аналітичної пси­хології належали якраз до цієї групи типів.

         Як правильно визначити сти­мули до діяльності?

Учителям часто доводиться консультувати батьків з питань про те. як правильно стимулю­вати дітей до навчання або до­машньої роботи. Всі задаються питанням, чому при бажанні ви­ховати в дитині активність і праг­нення до творчості невідомо звід­ки з'являється і розростається лінь?

         Чи так вже невідомо? Евристичний напрям психології побудований на вченні про сти­мули і реакції. Віл стимулу зале­жить реакція. Як же зі всього різ­номаніття стимулів вибрати оп­тимальний. Звичайно, не можна відкидати індивідуальність кож­ного з нас, в той же час, знаючи особливості сприйняття різних психологічних типів, можемо го­ворити про деякі закономірнос­ті.

         Інтровертовані люди з пере­важанням функції сенсорики орієнтовані на підвищення добро­буту і якості житія. Значить, сти­мулом до діяльності у представ­ників них типів може стати ство­рення комфортних умов. Учитель може посадити дитину на добре освітлене місце в класі, а батьки придбати зручний стіл і стілець, хорошу ручку, організувати за­тишне робоче місце. Не гріх, як­що як премію за добре викона­ну роботу купити такій дитині що-небудь смачне, або приємне, або збільшити на його суму ки­шенькові витрати.

         Екстравертовані люди з пе­реважанням функцій сенсорики віддають перевагу підвищенню по службі. У протилежність ком­форту вони цінують престиж. Та­ку дитину потрібно стимулюва­ти почесними грамотами або від­мічати в інший спосіб за хороше навчання. Діти з цієї групи час­тіше прагнуть до отримання ме­далей, не варто заохочувати. А якщо до медалі ще далеко, слід подумати, як підкресли ти його високий статус в будь-якій спра­ві. Що в нього виходить робити краще за всіх. Де він може ви­ступити керівником або органі­затором.

         Представники інтровертованих типів з переважанням функ­ції інтуїції над усе ставлять осо­бистий інтерес до роботи або на­вчання. Помічено, що найкращих результатів можна досягнути, як­що заохочувати таку дитину ці­кавою для неї роботою. Такі ді­ти звичайно захоплюються істо­рією, конструюванням, читанням книг. Наперед дослідивши дитину, вчитель-практик може по­просити її виступити з доповід­дю. Будьте упевнені, вона роз­повість багато цікавих подро­биць, які навіть вам були невідомі. Удома батьки можуть «підсуну­ти» такій дитині книжку за те­мою, то її цікавить, і навчання піде ніби саме собою.

         На відміну віл інтровертованих, екстравертовані типи з пе­реважанням інтуїції налашто­вані на унікальність. Коли зацікавленість у діяльності зростає пропорційно відчуттю винятко­вості тієї справи, якою вони зай­маються: «Ніхто такого ще не ро­бив!» або власної винятковості: «Ніхто більше так не вміє, як я!». «Займатися незвичайним, бути несхожим на інших». — голов­ний девіз їхньої діяльності. Пе­рехвалити таку дитину немож­ливо. Для них це завжди працює на плюс, підвищує самодостат­ність. Уважно придивіться до представників них типів і ви зро­зумієте, то вони переповнені всілякими ідеями. Вони можуть дати розумну пораду стосовно шкільних нововведень. Кращим стимулом до діяльності для них є похвала за нестандартно прий­няте рішення.

Біда тільки в тому, що деко­ли ми все міряємо власним арши­ном. І те, що нам здасться пра­вильним, ідеальним, беззасте­режно застосовуємо до інших. А може все не так вже просто? Можливо існують інші мірки, ін­ші погляди, але те, що вони не схожі на наші, ще не значить, що вони погані?